Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" червня 2015 р. м. КиївК/800/35645/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШведа Е.Ю.,

Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

секретар судового засідання Скавуляк Т.В.,

за участю: представника позивача Малько Т.В.,

представника відповідача Ручкіна А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

касаційними скаргами Іпотечного центру в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та Державної фінансової інспекція в м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2014 року

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року

у справі № 826/3905/14

за позовом Державної фінансової інспекції в м. Києві

до Іпотечного центру в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву»

про зобовязання вчинити певні дії,

встановив:

Державна фінансова інспекція в м. Києві (далі ДФІ в м. Києві) звернулась до суду з позовом до Іпотечного центру в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (далі Іпотечний центр), в якому просила зобов'язати відповідача виконати п. 2 вимоги ДФІ в м. Києві від 01 жовтня 2013 року № 26-06-14-14/12944, п. 3 вимоги ДФІ в м. Києві від 01 жовтня 2013 року № 26-06-14-14/12944 в частині забезпечення повернення коштів в сумі 71652,19 грн. шляхом поновлення в бухгалтерському обліку Іпотечного центру дебіторської заборгованості за Інститутом у сумі 71652,19 грн. відповідно до вимог чинного законодавства України та здійснення заходів щодо зарахування платежів у майбутні періоди та п. 5 вимоги ДФІ в м. Києві від 01 жовтня 2013 року № 26-06-14-14/12944 в частині забезпечення повернення коштів в сумі 189,83 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2014 року позов задоволено частково: зобов'язано Іпотечний центр виконати п. 2 вимоги ДФІ в м. Києві від 01 жовтня 2013 року № 26-06-14-14/12944. В решті позову відмовлено. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 року постанову суду першої інстанції змінено в частині обґрунтування висновків суду, в іншій частині залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в частині задоволених позовних вимог. Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що вимога органу ДФІ в м. Києві про стягнення збитків не ґрунтується на вимогах закону, відповідачем вчинено дії щодо виконання вимог органу фінансового контролю.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів в частині відмови в задоволенні позову скасувати, ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що підконтрольною установою не виконано обовязкові до виконання вимоги органу фінансового контролю.

В судовому засіданні представники позивача та відповідача свої касаційні скарги підтримали, просили задовольнити їх з підстав, викладених в них, в той же час заперечили проти задоволення касаційних скарг іншої сторони.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, їх представників, що зявились, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Судами встановлено, що ДФІ в м. Києві проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Іпотечного центру за період з 01 червня 2010 року по 01 червня 2013 року, за результатами якої складено відповідний акт від 18 вересня 2013 року № 06-30/1986.

Вказаним актом ревізії встановлено, що за період з 01 червня 2010 року по 01 червня 2013 року, в порушення п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, при нарахуванні заробітної плати працівникам Іпотечного центру Фонду за час відпустки було зайво нараховано відпускні 6 працівникам в сумі 995,90 грн. та зайво перераховано в державні цільові фонди коштів в сумі 366,50 грн., загальною сумою 1362,40 грн., що призвело до матеріальної шкоди (збитків) Іпотечному центру Фонду на загальну суму 1362,40 грн.

Крім того, зазначено, що вибірковою перевіркою проблемної заборгованості встановлено, що станом на 01 липня 2013 року в обліку Іпотечного центру Фонду обліковується дебіторська заборгованість, термін позовної давності якої минув, на загальну суму 60875,32 грн., яка утворилась станом на 01 липня 2010 року, проте Іпотечним центром Фонду не здійснювалась претензійно-позовна робота щодо стягнення зазначеної дебіторської заборгованості відповідно до ч. 2 ст. 222, ч. 1 ст. 223 ГК України в межах терміну позовної давності, чим порушено ч. 1 ст. 509 ЦК України, внаслідок чого недоотримано коштів державним бюджетом на суму 50654,32 грн. та Фондом (кошти статутного капіталу) на суму 10221 грн.

Також зазначено, що в ході ревізії, з метою документального підтвердження виду, обсягу операцій та розрахунків, що здійснювались Іпотечним центром Фонду та для з'ясування реальної заборгованості станом на 01 червня 2013 року проведено зустрічну звірку в ДП «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві» та встановлено, що різниця між фактично нарахованою та сплаченою Іпотечним центром вартістю та вартістю розрахованою відповідно до загальної площі будівель Інституту (11230 кв.м.) складає 71652,19 грн., в тому числі: відшкодування послуг по забору та вивозу побутового сміття - 1099,52 грн., відшкодування послуг по обслуговуванню та експлуатації приміщень - 70552,67 грн., внаслідок чого Інститутом нанесено Іпотечному центру Фонду збитків на загальну суму 71652,19 грн.

На підставі вказаного акту ревізії ДФІ в м. Києві складено вимогу Про усунення виявлених ревізією порушень від 01 жовтня 2013 року № 26-06-14-14/12944, якою зобов'язано: п. 2 - забезпечити повернення коштів у сумі 60875,32 грн., зокрема шляхом проведення претензійно-правової роботи, в іншому випадку стягнути кошти з осіб, з дій (бездіяльності) яких допущено порушення; п. 3 - забезпечити повернення коштів в сумі 71652,19 грн. шляхом поновлення в бухгалтерському обліку Іпотечного центру дебіторської заборгованості за Інститутом у сумі 71652,19 грн. відповідно до вимог чинного законодавства України та здійснити заходи щодо зарахування платежів в майбутні періоди; п. 5 - забезпечити повернення коштів у сумі 189,83 грн.

Відповідач листом від 25 листопада 2013 року № 4857 повідомив ДФІ в м. Києві про вжиті заходи щодо усунення виявлених ревізією порушень, зокрема, що ведення претензійно-позовної роботи по стягненню заборгованості з позичальників Фонду по проблемних об'єктах усунуто шляхом зупинення зобов'язань позичальників Фонду по першому кредиту в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 1231 від 30 листопада 2013 року.

Позивач, вважаючи вказані пункти вимоги невиконаними відповідачем, звернувся до суду з даним позовом про зобовязання їх виконати.

Задовольняючи частково позов, суди виходили з законності п. 2 спірної вимоги, яка підлягає виконанню, та з того, що п. 3, 5 вимоги виконані відповідачем.

Суд касаційної інстанції не погоджується з висновками судів з огляду на наступне.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі Положення про Держфінінспекцію), зазначена інспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <…> (п.п. 4 п. 4 Положення про Держфінінспекцію).

Згідно з п. 6 Положення про Держфінінспекцію Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, предявляти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обовязкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи обєкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням про Держфінінспекцію встановлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями п. 7 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими органу державного фінансового контролю надається право предявляти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Процедура проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання регулюється Порядком проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. N 550 (далі Порядок проведення інспектування).

Відповідно до п. 2 Порядку проведення інспектування, інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

П.п. 45, 46 Порядку проведення інспектування передбачено, що у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи контролюючого органу, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.

Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Згідно з п. 50 Порядку проведення інспектування за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства предявляти обовязкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи обєкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обовязковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи обєкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

З урахування викладеного суд касаційної інстанції зазначає, що органи державного фінансового контролю мають право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обовязкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обовязки для позивача.

Наведена правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року № 21-63а14, 20 січня 2015 року у справі № 21-603а14, 27 січня 2015 року у справі № 21-436а14, 21 квітня 2015 року у справі № 21-96а15, висновки яких мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції, відповідно до ст. 2442 КАС України.

В даній справі органом Держфінінспекцією предявлено вимогу, у п. 3, 5, 8 якої зобовязано відповідача стягнути завдану шкоду. При цьому оскаржувані пункти вимоги органу державного фінансового контролю вказують на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов.

За таких обставин, дії органу Держфінінспекції щодо спонукання підконтрольної установи в судовому порядку виконати вимогу про зобовязання до використання права на судовий захист для стягнення збитків не узгоджуються з діями законодавства, є протиправними, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Судами обставини справи встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Касаційні скарги Іпотечного центру в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та Державної фінансової інспекція в м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: